Чи знаєте ви, що потрібно рослині для її росту і розвитку?..

Всього-навсього навколишнє середовище. І , в принципі, не важливо, чи то культурна рослина , чи дика. Не виросте у нас пальма, скільки її не саджай.

А ми такого принципу дотримуємося у виховному процесі. Насадити дитині свою думку, показати , як треба жити, взаємодіяти, співіснувати , шанувати культуру, любити природу. І думаємо, що саме це і тільки це потрібно дитині, щоб вона виховувалася.

Я зараз це кажу як класний керівник. Ми плануємо у виховному плані заходи за принципом - "авось згодяться". А потім їх ще й намагаємося втілити в життя. І чемно гладимо себе по голівці за те, що провели такий важливий захід. Адже , це так потрібно дітям!

Діти, вони схожі на маленьку тендітну рослину. Та вона не потребує спеціального запланованого догляду . Для її розвитку потрібне здорове навколишнє середовище, у якому батьки посміхалися б, спілкувалися з нею, розуміли її, підтримували, надихали.

Їй потрібне навчальне середовище, де б не було брехні , крику, муштри. І у жодному випадку не виховання за планом. Сьогодні ми їй дамо цю вітамінку, а завтра цю таблеточку, щоб дитина не захворіла грипом, а ось цю ми дамо, і у неї ніколи не буде розладу шлунку.

Не можна запланувати у виховному плані , коли на шкільне подвір`я приповзе випадково їжачок із своєю сім`єю. Це може статися, а може й не статися. Але, якщо це все таки станеться, то таку нагоду треба обов`язково використати. Щоб навчити спостерігати за природою, за її змінами, помічати ту красу, що тебе оточує. І цього не можна навчити, сидячи у чотирьох стінах, за партами на виховній годині.

А якщо у виховному плані такого немає? А якщо ви це не запланували?

Урок літературне читання. Читаємо вірш Ганни Чубач «Зупинюся над рікою». Запитую своїх третьокласників, чи вміють вони милуватися красою природи, чи бачать вони, яке красиве вечірнє небо . Троє відповідають: "Ні. А для чого це?". Їх цього з малечку не вчили .

Я глибоко переконана, якщо батьки дозволяють собі викинути фантика від цукерки на вулиці, їхні діти будуть обов`язково робити так само. Не буде дитя казати «доброго дня», якщо батьки цього не роблять. Бо найбільший авторитет для малечі саме батьки, з яких дитина бере приклад, вчиться жити. Скільки разів учителька не казала б про це, все марно. У дитини є найважливіші учителі – їхні батьки.

А якщо «паросточок», який на тендітній стебелинці кволенько тримає голівку, пересадити із тих бур`янів, що не дають побачити теплого сонечка? Змінити середовище, умови?

Чи зміниться оте маленьке «вовченятко», «мауглі»?

Так. Я знаю, що так! Якщо їй дати тепло, любов у школі, повагу від оточуючих, чого вона раніше ніколи не мала, то і дитина зміниться. Бо вона буде знати, що її хтось любить, що вона комусь потрібна.

   Але це має бути точно не пуста балаканина під ідейною назвою «виховна година»!